Президент Польщі Анджей Дуда 6 лютого підписав закон про інститут національної пам'яті, яким, зокрема, вводиться кримінальна відповідальність за заперечення «злочинів українських націоналістів».В цей же день Верховна Рада України прийняла постанову, якою народні депутати засуджують прийняття даного закону.Закон також викликав різку критику в Україні, Ізраїлі, США.Відповідно до «антибандерівського» закону покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі на строк до трьох років загрожує за вживання виразу "польські табори смерті" і інші висловлювання, які можуть бути інтерпретовані як спроба виставити поляків співучасниками злочинів нацистської Німеччини. Таке ж покарання законом вводиться за пропаганду «бандерівської ідеології» і заперечення «Волинської різанини».Ще однією вишенькою на неформальному конкурсі українофобії, влаштованому в Польщі, стала заява прем'єр-міністра Матеуша Моравецького, який поставив Богдана Хмельницького поруч з Гітлером.Відзначимо, що практично з моменту оголошення нашою країною незалежності Польща справедливо вважалася головним союзником і адвокатом України на Заході. Так, поляки завжди не любили і Бандеру, і Хмельницького, і можна цілком зрозуміти за що, але розумно не виставляли свій віз історичних претензій попереду коня переваг від взаємної сьогоднішньої дружби. Сумно, що такий «подарунок» українці отримали в той момент, коли наша країна бореться з Росією за незалежність, і знамените гасло польських повстань проти імперії «за нашу і вашу свободу» - сьогодні актуальне, як ніколи.Знайдіть дві великі різниці: Бандера і ПілсудськийІсторичні претензії Польщі до України виглядають безглуздо - особливо на тлі того, що самі поляки люблять дуже схожого по біографії зі Степаном Бандерою свого батька нації Юзефа Пілсудського. Та й Армія Крайова, зробила, по суті, ті ж подвиги, що і УПА, і ті ж, на жаль, злочини. Юзефа Пілсудського, як і Степана Бандеру, багато хто не вважають лідерами національно-визвольних рухів, підходячи формально і дорівнюють до «терористів».Нагадаємо, що Пілсудський сидів у в'язниці за підготовку замаху на російського імператора Олександра III. Після повернення зі заслання бойовики Польської соціалістичної партії Пілсудського грабували банки і поштові поїзди, направляючи здобуті кошти на «цілі революційної боротьби». У своїх спогадах начальник варшавського охоронного відділення П. Заварзін називав Пілсудського «винятковим фахівцем з організації пограбувань поїздів, банків, поштових відділень, а так само терористичних актів».А Степан Бандера був безпосереднім організатором вбивства Олексія Майлова (секретар консульства СРСР у Львові) і міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Перший був убитий за голодомор в Україні, а другий - за політику пацифікації (заспокоєння) українців на Західній Україні.Як бачимо, підданий Російської імперії Пілсудський і громадянин Польщі Бандера, з точки зору їх «рідних» держав, були класичними терористами, а випадок з Пілсудським приправлений ще й банальним криміналом.Безпринципність Пілсудського і Бандери у виборі союзниківГоловною метою Пілсудського було створення незалежної Польщі, а сенсом життя Бандери - створення незалежної України.І тут обидва лідери були раді абсолютно будь-яким союзникам. Під час російсько-японської війни Пілсудський хотів отримати від Японії 10 тисяч фунтів стерлінгів на організацію повстання в російській Польщі, а також запропонував японцям створити польський легіон з узятих в полон поляків - солдат російської армії.Під час Першої світової Пілсудський сформував польські легіони в армії Австро-Угорщини і командував ними, воюючи проти російської армії. Однак був заарештований німцями, так як був справедливо запідозрений у підготовці повстання для переходу на сторону Антанти.Ну і з самим Гітлером начальник польської держави також встиг потоваришувати. Саме Юзеф Пілсудський підписав перший міжнародний договір з Третім Рейхом. Це пакт Гітлера-Пілсудського (договір про ненапад) був підписаний в 1934 році. Варшава стала офіційно союзником Берліна.А ось фото, де сумний фюрер бере участь у похороні Пілсудського. Нагадаємо, для тих, хто називає Бандеру «фашистським посіпакою», що він був заарештований гітлерівцями 5 липня 1941 року за кілька днів після проголошення відновлення Української держави у Львові. Бандера практично до кінця війни просидів у концтаборі Заксенхаузен. За іронією долі, серед в'язнів концтабору був перший командир Армії Крайової генерал Стефан Грот-Ровецький.Так чому ж поляки вважають, що Пілсудський має право бути в пантеоні національних героїв Польщі, а Бандера в українського літопису борців за незалежність - ні?До них обох у істориків може бути багато претензій. Але безсумнівно одне - обидва безкомпромісно боролися за незалежність своїх країн, не шкодуючи ні себе, ні тим більше тих, кого вважали ворогами і окупантами.Волинська трагедія і «польські табори смерті»Що характерно, своїм законом про інститут національної пам'яті щодо Волинської трагедії поляки самі порушують юридичну логіку даного закону.З одного боку, в законі справедливо засуджується вираз «польські табори смерті», де під час окупації Польщі були знищені тисячі євреїв. Відповідальність за ці злочини несе нацистська Німеччина. А то, що серед колаборантів були поляки, українці, росіяни і французи, аж ніяк не означає відповідальності за ці злочини названих націй і держав.З іншого боку, замість того, щоб застосувати такий же підхід до Волинської трагедії, в Польщі вирішили зробити УПА відповідальної за знищення мирного польського населення. При цьому забувши, що відповідальність за злочини на окупованій території несе в першу чергу окупант. І друге, жорстокі злочини проти польського та українського населення Волині відбувалися, як УПА, так і армією Крайова. І хто тут перший кинув камінь - предмет нескінченних дискусій істориків.Як зазначив глава ОУН Богдан Червак, «українсько-польська війна на Волині в 1943 році не була війною між двома державами. Української держави в даний час не існувало. За неї йшов кривавий бій, в тому числі на Галичині та Волині. Тим часом Армія Крайова діяла від імені польського емігрантського уряду, що знаходився у Лондоні під повною опікою і на утриманні Великобританії. Отже, з польської сторони, відповідальність за наслідки війни несе польська держава; з української - українці, які взяли в руки зброю, щоб отримати свою державу».Хто у виграші від марної битви національних міфівЯк відомо, в конфлікті національних міфів ніколи не буде переможця. Ніколи в Англії не буде стояти пам'ятник Менахему Бегіну, одному з батьків сучасного Ізраїлю (за наказом Бегіна були вбиті сотні британців, коли його диверсанти в 1947 році підірвали цілий готель в підмандатної Британії Палестині).Ніколи пам'ятник Чингисхану не стоятиме в захоплених і розгромлених його воїнами Пекіні або Самарканді. А ось для монголів він назавжди залишиться творцем їх великої імперії від Японського до Адріатичного моря. Але чомусь в Китаї нікому не приходить в голову вимагати від Монголії знести пам'ятник великому завойовнику в Улан-Баторі. Здається, в Польщі все ж почали розуміти, що перегнули палицю з законом. Сьогодні в Польщі офіційно працюють понад мільйон українців. Що дозволило польській економіці в минулому році показати рекордні темпи зростання і компенсувати відтік робочої сили в Західну Європу. Поляки заявляють, що хочуть довести число українських трудових мігрантів до 3 мільйонів. Однак це навряд чи стане можливим в країні, якщо зростання українофобії почне заохочуватися польською державою. У такому випадку і про збереження рекордних для Європи темпів зростання ВВП доведеться забути.Конституційний суд Польщі, який зараз вивчає зміни в закон про Інститут національної пам'яті, може взяти до уваги побоювання українців і дещо змінити його. Про це заявив глава МЗС Польщі Яцек Чапутовіч.Залишається сподіватися, що розум та й інстинкт самозбереження поляків восторжествують. І вони залишать собі право не любити Бандеру і УПА, але не будуть нав'язувати своє бачення історії українцям.Великий фільм Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», присвячений повстанню Хмельницького, закінчується важливою і сьогодні досить актуальною фразою. «Війни тривали. Спустошувалася Річ Посполита, спустошувалася Україна. Ненависть оселилася в серцях і отруїла братську кров. Через 150 років цариця Росії Катерина II завоювала Кримське ханство, ліквідувала Запорізьку січ і зіграла вирішальну роль в занепаді Речі Посполитої». Роман Лазоренко

Джерело "032.ua"

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

► Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
► В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
► 17 лютого очікуються найбільші морози
► Шторм на Філліпінах забрав життя 6 людей
► Над Швецією з'явилось унікальне сонячне гало