Сайт 032.ua продовжує спецпроект "На каву з депутатом". Цього разу ми поспілкувалися з депутатом ЛМР від фракції "Свобода" - Тарасом Гупалом. Досьє. Тарас Гупало народився 1976 року у Львові. У 2014 році закінчив навчання в ЛНУ імені Івана Франка  за спеціальністю "Юрист-міжнародник". З 2009 по 2011 рік працював на ПП "Усмішка плюс" на посадах менеджера та комерційного директора. У 2010 році став депутатом міськради Львова від фракції "Свобода". Також працює помічником адвоката в адвокатському об'єднанні "Валько і партнери". Пане Тарасе, розкажіть, як розпочалася Ваша політична кар’єра? Я ніколи не думав, що стану депутатом. У 2000-му році, коли мені було 23, я покинув Україну та поїхав за кордон. Та згодом зрозумів, що Україна – та країна, де я хочу жити. Тому у 2008 році я повернувся на Батьківщину. Тоді я привів за собою досить серйозного інвестора, який мав бажання у Львові розпочати свій бізнес, дати людям робочі місця. Та після зустрічі з одним із заступників міського голови я зрозумів, що після Помаранчевої революції нічого в країні не змінилося: корупція як була, так і залишилися, інвестори нікому не потрібні. Згодом я зустрів Руслана Кошулинського. Моя дружина сказала, що він працює помічником Олега Тягнибока. Ми познайомилися, а потім він запросив мене в офіс фракції. Так і розпочалася моя політична кар’єра. Чи довго роздумували над цією пропозицією? Можливо, Вас запрошували інші партії? Ні, на той час я не мав великого політичного досвіду. Але мені сподобалось, що  це була єдина партія, яка трималася чіткої ідеології, яка є мені близькою, мені подобався сам порядок: в партії була дисципліна, дух. Це мене найбільше привабило.  Мені відомо, що депутатство – не основна для Вас робота. Чому тоді не підете з політики? Вперше я став депутатом у 2010 році. На наступні вибори я поставив єдине питання: чи потрібно воно мені? Я мав декілька проектів, які почав реалізовувати під час минулої каденції - деякі з них ще досі тривають. Я люблю закінчувати справи. Тому вирішив спробувати ще раз. Отримав підтримку на окрузі, тож зараз разом людьми працюємо над втіленням наших проектів. А розкажіть, будь ласка, з чим пов’язана Ваша основна дільність? Я знаю, що Ви працюєте в адвокатській конторі, а чим конкретно займається фірма? Моя основна діяльність пов’язана з Італією: допомагаю розвивати італійський бізнес в Україні та навпаки – український бізнес в Італії. Ми надаємо послуги міжнародним компаніям, тобто така собі бізнесова діяльність. Наразі більше працюємо з італійським бізнесом в Україні. До речі, зараз ведемо проект щодо вуличного освітлення. Ми подали заявку на грантові кошти, попередній проект вже погоджений і 2-го лютого ми будемо мати зустріч з керівниками департаментів та управлінь ЛМР щодо освітлення у Львові. Востаннє коли мої партнери-італійці завітали до нашого міста, вони запитали в мене, чому у Львові ввечері вмикають аварійне освітлення. Я їм пояснив, що в нас таким чином освітлюють вулиці в спальних районах. Вони дуже здивувалися та порадили встановити нормальне освітлення. Я цю ідею підхопив, тому буду сподіватися, що рано чи пізно я досягну мети. Тобто, Ви запрошуєте іноземних інвесторів працювати в Україні? Так і є. То, можливо, запросите інвестора, який збудує для Львова сміттєпереробний завод? Бо міській владі це якось не дуже вдається..  Знаєте, у 2015 році я вже мав інвестора, який готовий був збудувати у Львові сміттєпереробний завод. Це було ще до Грибовицької трагедії. На превеликий жаль, перша особа міста не знайшла часу, аби зустрітися з цими людьми. Тому я перейшов у русло більш приватного бізнесу. Добре, пане Тарасе, Ваш виборчий округ – це район Левандівка та Білогорща. Розкажіть, які проблеми наразі найбільше турбують мешканців цих районів? Щодо проблем, я хотів би сказати спочатку про успіхи. Ми нарешті завершили ремонтні роботи у школі №65 – це найбільший навчальний заклад, де вчаться 1638 дітей. Там були проблеми з басейном та спортивним залом. У 2018 році басейн запрацює повноцінно. Ще відбудеться реконструкція пришкільної території, зокрема, ремонт стадіону за 7 мільйонів гривень і школа в нас буде в гарному стані. Ще один наш успіх – сквер Івана Сірка. Це важливо, адже тепер там збираються люди й бачать всі заходи, свята. Крім того, це дає можливість не забувати власну історію, а це дуже важливо. Також ми з депутатами вирішили питання з дитячим садочком на Білогорщі. Це, напевно, перший садок, який будуватимуть за кошти міського бюджету. Це новий, сучасний заклад, з енергозберігаючими технологіями. Там зможуть виховуватися 100-120 діток. Це дуже важливо, адже на Білогорщі не має жодного дошкільного закладу. Успіхи — це добре, але все таки, які ж проблеми турбують мешканців Левандівки та Білогорщі? Маю надію, що цього року ми розпочнемо реконструкцію лісопарку в Білогорщі. Розчистимо територію, а ще є проект на відновлення. В лісопарку облаштують освітлення, велосипедні доріжки, плюс ззони пікнів, скеледроми, скейт-парк. Буде дуже цікаво. А загалом, на Левандівці в нас все гаразд. На Білогорщі найбільша проблема — каналізування та водопостачання. Але цього року будемо вирішувати цю проблему: проект вже готовий, кошти виділені, тож будемо працювати. Влітку минулого року у Львові виник скандал навколо культурно-мистецького центру “Супутник”, на території якого підприємець встановив МАФи та торгував алкоголем. Чи вдалося владі вирішити цей конфлікт? Там дуже цікава ситуація. В нас так завжди виходить: поки грім не вдарить – хлоп не перехреститься. Так само і з “Супутником”: він довший час просто стояв, допоки у 2014 році не з’явилися хворі підприємці, які хотіли забудувати територію навколо “Супутника”. Для цього їм треба було вирубати близько 60 дерев, відповідно, весь район солідарно встав на захист парку. Можна говорити, що повноцінне життя в “Супутника” з’явилося саме з цього моменту. Тоді з’явився пан Агашков, який наразі керує цим закладом і, впринципі, багато коштів виділяється, він працює, відновлюється. Ще треба зробити багато речей, але головне, що заклад працює. Дуже приємно, що та молодь, яка раніше сиділа під “Супутником”, тепер реально займається об’єктом. Що стосується підприємця, про якого ви згадали, то ця людина не тільки в нашому районі займається таким нечесним бізнесом. Я завжди виступав проти проджажу алкоголю в МАФах. Я був ініціатором на комісії архітектури, аби його МАФи виключили з перспективних схем, що ми в підсумку і зробили. Він просто негідник, адже людині пропонувалися нормальні умови для співпраці, а він не хотів ніяких переговорів. Зараз тривають судові процеси, але я думаю, що ми дотиснемо це питання. Ми просто ігноруємо та просимо людей, аби вони там нічого не купували. Тобто, Мафи продовжують там стояти? Так, МАФи там ще є, ми їх просто розвернули. Він мав право власності, але ми довели ту теорію, що це не є об’єкт нерухомого майна. Тому ми просто переставили його магазини і зафіксували це. Ви член комісії з питань архітектури та охорони історичного середовища. Останнім часом в нашому місті виникають сканадали, пов’язані з забудовою історичних місць. На захист історичного середовища встають самі львів’яни, а не міська влада. Чому так відбувається? Справді, ми під час засідання комісії отримуємо по 2-3 звернення щодо незаконних забудов. Ми розуміємо, що основна проблема розташована на площі Ринок,1. Чиновник, який ставить підпис під дозволом на реконструкцію, на містобудівні умови та обмеження чи інші речі, теоретично має нести за це відповідальність. Але на практиці виходить, що він ні за що не відповідає, адже завжди схиляється на нормативні чи підзаконні акти. На превеликий жаль, ніхто з чиновників не керується розвитком міста, як таким. Є проста ціль – заробити гроші пошвидше. Це є бізнес команди міського голови. Як можна боротися з такими проявами? Це можливо двома шляхами. Перший – не давати цього робити фізично. Депутати, активісти, мешканці - всі разом встають на захист. А інший – змінювати структуру міськради, про що ми говоримо не один рік. Чи відомо Вам, яка ситуація наразі з віллою Ярославенка та парком Знесіння? В місті відбулося кілька акцій протесту проти незаконних будівництвах на цих територіях.  Чи вдасться зберегти ці місця для громади Львова? Ми від комісії архітектури звертаємося у всі можливі інстанції: ДАБІ, прокуратура, правоохоронні органи та підсилюємо таким чином тиск на цих забудовників. Сподіваємося, що нас таки почують і допоможуть вирішити ці проблеми. На жаль, депутат – це не Бог, депутат не може конкретно впливати на якусь ситуацію. Ми можемо десь висвітлити цю проблему, говорити про неї, але конкретного впливу, на жаль, ми не маємо. До речі, наприкінці минулого року виконком дозволив фірмі депутата міськради збудувати на Сихові хмарочоси, а ще раніше – найбільший в Україні спортивний комплекс. Яка Ваша думка щодо цього? Коли виникають такі речі, я завжди цікавлюся думкою своїх колег. От Андрій Карбовник мені сказав, що він не заперечує і люди до цього теж нормально ставляться, при умові, якщо там буде створена відповідна інфраструктура для дітей та всі ті вимоги, які були там прописані. Сихів нехай розвивається. Наприклад, на Левандівці є великий шмат землі між районом та Рясне, я не проти щоби ця територія теж розвивалася. Головне, аби не забудовували центр міста - там будувати більше не можна, досить. А чи доречним є будівництво канатної дороги у Львові? От якби нам інвестор збудував дитячий садочок та віддав об’єкт в користування міській владі – я би це назвав класною штукою. А канатна дорога – це бізнес. Просто хтось розумний побачив, що є потік туристів і зробив цей проект. Звісно, що інвестор почне будувати канатну дорогу, адже це гроші. Тарасе Євгеновичу, коли я готувався до інтерв’ю, то помітив, що львів’яни у facebook в одній із спільнот, вітають Вас із Днем народження. Це насправді дуже рідкісне явище, коли люди поважають свого депутата і мають з ним хоч якесь порозуміння. Як Вам вдалося цього досягти? Мабуть, це просто.  Якщо ти хочеш щось робити, то роби, а не обіцяй; хочеш бути з людьми – будь із ними.  Я з людьми постійно, виріс на Левандівці. Я зранку, коли йду на зупинку, можу поспілкуватися з двірниками, тобто для мене це не є якоюсь проблемою, це нормально. Якщо ти хочеш орієнтуватися в житті свого району, ти маєш там жити та цікавитись його життям. Тоді люди будуть цікавитись тобою також. Ваші колеги-депутати кажуть, що люди знову втратили довіру до влади. Ви це відчуваєте? Так. Люди стали злішими, набагато агресивнішими. З одного боку це добре, а з іншого – погано, тому що цей процес є циклічним. Наша країна зараз переживає період війни, тому я вважаю, що вибори в нас мають відбуватися кожні 2 роки. Колись в Італії за 20 років в прем’єрському кріслі побували 30 людей. В такі часи владу треба міняти і чим частіше будуть вибори, тим більше шансів на те, що до влади прийдуть, незаангажовані люди, які мають почуття гідності та люблять свою землю.  Скажіть, у Вас є друзі серед депутатів? Звісно, в мене дуже широке коло спілкування з депутатами різних фракцій. В мене немає жодної перестороги чи якогось негативного відношення до колег в інших фракціях. Якщо людина є людиною, вона в будь-якій ситуації нею і залишиться. Тим більше, ми живемо в такий час, коли в міськраді немає “Партії регіонів” чи інших, кого ми вважали своїми ворогами. Ми всі є колегами, львів’янами, тому маємо працювати та дбати про наших людей.   А чи виникали з кимось конфлікти? Напевно. Вони завжди є. Але це швидше навіть просто спірні питання, до бійки в нас ніколи не доходило (посміхається). Ми цивілізовані люди, відстоюємо свою точку зору, але не криком, а аргументами та фактами. Хто є найактивнішим депутатом у Вашій фракції? Це безперечно Андрій Карбовник (посміхається).   Назвіть, на Вашу думку, найбільші проблеми нашого міста? Це транспорт, а також мережі. Вони в нас у жахливому стані. Цього не видно, бо вони перебувають під землею. Не дай Боже з мережами щось станеться – це буде колапс у самому центрі міста. На чому Ви пересуваєтесь по місту? Я маю електрокар, мені приємно в ньому їздити. Але інколи можу проїхатись по місту тролейбусом. Це без проблем.   До речі, про електрокари. Влада на 25% хоче збільшити частку електрокарів у Львові до 2025 року. Ви підтримуєте таку ідею? Це дуже класно,  адже, крім економії пального, ми ще й збережемо екологію нашого міста. Ну і взагалі, за електромобілями – майбутнє, однозначно. Чим більше будуть цей процес заохочувати та створювати відповідну інфраструктуру, тим швидше люди пересядуть зі звичайних автомобілів на електрокари, а з електромобілів - на ровери.   Пане Тарасе, чого очікуєте від 2018 року? Чесно кажучи, хочеться, щоб 2018 рік був мирним. Не хотілося би більше нікого проводжати в останній путь. А що стосується міста, є надія на те, що місто почне жити для львів’ян, і влада буде більше звертати увагу на звичайних мешканців, а не на туристів.  В нас є гарна картинка, але якщо звернути більшу увагу на життя районів, то можна знайти дуже багато проблем. Трохи більше ніж за рік українці знову будуть обирати Президента. Як думаєте, чого очікувати львів’янам перед виборами? Ми зіткнемося з популізмом і вже воскресають загиблі проекти під іншими назвами. Напевно, люди будуть знову думати і дуже хотілося б, щоби вони робили тверезі висновки та голосували не серцем, а розумом. Існує думка, що львів’яни вже втомилися від правління Андрія Садового. Як думаєте, це правда? Людина збудувала в місті імперію, а при добрих імператорах імперії можуть жити дуже довго. Є критична маса людей, яка втомилася від популізму та брехні. Я вважаю, що час змін настав. Місто є та буде, але мають прийти нові люди, це точно. Розмовляв: Андрій Галицький. Фото: Є.П. Читайте також: Мирослав Данилків — про транспортні проблеми Львова, суспільну мораль і скандали з УПЦ МП. Більше розмов з депутатами читайте ТУТ.

Джерело "032.ua"

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: