В ніч на 11 червня країни-члени Євросоюзу запровадили безвізовий режим для України. Як він працює на практиці ми запитали у львів'янки Ольги Іващук, яка перетнула разом із своїм чоловіком однією із перших українсько-угорський кордон.

Олю, розкажи, яким чином ви їхали в Угорщину?

Цього разу ми обрали подорож залізницею. Оскільки їхали всього на один день і часу було обмаль, треба було вкластися у цей період часу. Вже коли стало відомо, що Україна отримає безвіз з ЄС 11 червня, у нас з’явилася ідея випробувати у перший же день, як це працює. Вважаю, що для нашої країни це справді знакова подія. Ми завчасно почали планувати цю одноденну поїздку. Читали різні форуми та тревел-спільноти. На жаль, про Угорщину не дуже багато інформації для мандрівників, котрі подорожують самостійно. Переважно, всюди пишуть лише про Будапешт. Випадково я натрапила на статтю про угорське місто Ньїредьгаза, яке розташоване недалеко від українського кордону. Тому і вирішили їхати туди. А оскільки біля Ньїредьгази є відомий виноробний регіон Токай – всього за 30 км – вирішили відвідати ще й це місце.

Як відбувається проходження контролю на кордоні?

Кордон ми перетинали в залізничному пункті пропуску Чоп – Загонь. Все пройшло дуже швидко. На місці, в міжнародному вокзалі в Чопі, ми купили квиток на потяг до Загоні, який перевозить подорожуючих через кордон – це близько 5-6 км. Цей квиток, до речі, коштує навіть дорожче, ніж плацкарт зі Львова до Чопа. Однак він дійсний впродовж 4-х днів. Після перевірки документів з українського боку ми сіли у потяг, який складається всього з двох вагонів. Через 18 хвилин, перетнувши Тису, ми були вже в угорському місті Загонь. Там до вагону зайшли угорські прикордонники. Нас лише спитали, до якого міста прямуємо і чи не веземо цигарки (усміхається). Навіть відбитки пальців не знімали. Перетин кордону був напрочуд легким. Хоча я потім чула скептичні коментарі, що, мовляв, це лише на початку дії безвізу так. Що ж, поживемо – побачимо.

Скільки часу довелося чекати на кордоні?

Ми прибули до Чопа нічним потягом зі Львова о 3.30. Тому довелося почекати на вокзалі до 5.00, доки почне працювати митниця. За цей час купили квиток до Загоні і випили кави. Митний контроль пройшли за пару хвилин. Загалом у тому пункту пропуску було 20-30 людей, не більше. Після перевірки документів одразу сіли на потяг і через кілька хвилин були вже по той бік кордону.

Розкажи, які документи треба мати з собою?

З собою ми мали лише біометричні закордонні паспорти та страховки. Хоча про страховий поліс нас не питали ні українські, ні угорські прикордонники. Жодних запрошень чи броні житла ми не мали, оскільки їхали лише на день.

Кажуть, зробити біометричний паспорт зараз доволі складно. А як ви його робили?

Ми зробили біометричні паспорти понад рік тому, коли ще не було такого ажіотажу і черг, як зараз. Хоча на той час я не вірила, що безвізовий режим буде так скоро.

Розкажи про вашу поїздку з чоловіком в Угорщину. На скільки часу ви поїхали і що вдалось побачити?

Ця поїздка була мандрівкою одного дня. Увечері в суботу ми виїхали потягом зі Львова і повернулися додому рано-вранці у понеділок. Два нічних переїзди трішки втомлюють, однак враження від поїздки це компенсують.

Насамперед, ми поїхали в Токай – виноробний край. Він славиться своїми білими винами, які роблять за спеціальною технологією – з «майже родзинок». Вже о 7-й ранку (за угорським часом) ми були на місці. Токай розташований у мальовничій місцині: з одного боку виноградники на горі, з іншого – річки Тиса та Бодрог. Саме містечко досить охайне і красиве. Вразило, що місцеві жителі масово їздять на велосипедах - і старші люди, і діти. У Токаї багато велодоріжок та велопарковок, це дуже зручно. Крім того, ми знайшли автомат, де продається молоко на розлив у пляшки. Я такого ще ніде не зустрічала.

На фото: місто Токай. Автор фото: Ольга Іващук.

Нагулявшись Токаєм, ми поїхали потягом у Ньїредьгазу. Це більше місто – щось на зразок обласного центру. І знову нас вразила чистота вулиць і доглянутість. Звичайні багатоповерхівки, побудовані, очевидно,в епоху соціалізму, виглядають дуже охайно: пофарбовані, немає засклених балконів. Натомість на підвіконнях багато живих квітів. Біля будинків – контейнери для посортованого сміття.

Центр міста теж дуже чепурний. Архітектура досить стримана, однак атмосферу роблять деталі: багато квітів, фонтанів, лавочок. Тут дійсно приємно і радісно відпочивати.

У скільки вам обійшлась поїздка?

Близько 2000 грн на двох. Однак зауважу, що можна з’їздити дешевше. Ми пересувалися як дешевшими угорськими потягами, так і Інтерсіті, які коштують дорожче. Думаю, при бажанні можна поїхати автостопом – це не так далеко, як здається. Проте ми були обмежені в часі, тому довелося зупинити вибір на трохи дорожчому варіанті поїздки.

На фото: місто Ньїредьгаза. Автор фото: Ольга Іващук.
  У яких країнах ви вже побували?

Разом з чоловіком ми бували також в Польщі, Молдові та Туреччині. Це теж були поїздки вихідного дня. Окремо кожен з нас також раніше подорожував до декількох країн ЄС – Франції, Італії, Чехії, Німеччини, Словаччини.

Як ви плануєте подорожі і де шукаєте дешеві квитки?

Більшість подорожей відбувалося спонтанно – випадково прочитали в інтернеті про якесь цікаве місце і захотіли його відвідати. Спочатку ми подорожували переважно Україною. Такі подорожі ми ретельно планували, особливо якщо це мандрівка на всю відпустку. Я шукала всі можливі варіанти добирання – потяги, автобуси, електрички. Інколи вдавалися до автостопу. Часто брали з собою намет, тож не були прив’язані до житла.

У поїздках Україною мені, насамперед, дуже цікаві люди, їхній побут, традиції. Наша країна настільки багатонаціональна! Так, на Закарпатті ми познайомилися з угорцями, румунами, на Одещині – з французом. Серед них знайшли справжніх друзів, з якими спілкуємося і дотепер.

Щодо поїздок за кордон, тут вже ретельніше все дізнаємося про житло, вартість квитків, цікаві місця тощо. Перечитуємо багато блогів і звітів мандрівників, дивимося телепередачі про подорожі та влоги: «Світ навиворіт», «Двоколісні хроніки» тощо. Інколи натхнення та ідеї для подорожі надають інстаграм-сторінки багатьох любителів мандрів. Крім того, моніторимо знижки та розпродажі авіаквитків на спеціальних пошукових сайтах.

Як думаєш, коли їдеш в Європу, краще брати собі тур чи добиратись самостійно?

Думаю, це залежить від особистих вподобань. У мене був різний досвід подорожей Європою. Особисто мені цікавіше їхати самостійно, коли ти не прив’язаний до туристичної групи. Вважаю, що самому спланувати подорож не дуже важко. Чула, що інколи тур в якусь екзотичну країну може дійсно обійтися дешевше, ніж їхати самостійно. Однак у подорожах Європою, на моє переконання, можна обійтися без послуг турагентів. Але, знову ж таки, все залежить від того, що людина очікує від поїздки. Комусь простіше заплатити гроші і щоб за нього все спланували і про все подбали. А нам навпаки цікаво самим складати маршрут, читати корисну інформацію про незвідані місця. Коли ти подорожуєш сам, ти здобуваєш безцінний досвід, вчишся вирішувати проблеми і долати труднощі, знайомишся з багатьма цікавими особистостями, розширюєш кругозір. А ще – розвіюєш купу стереотипів і усвідомлюєш, що справжнє життя, обличчя країни – воно не в туристичних місцях, визначених путівниками.

На твою думку, їздити до Європи стало і справді легше?

Думаю, із запровадженням безвізового режиму подорожі стали більш доступні. Все ж таки, за ті гроші, що раніше ми витрачали на оформлення візи, часто можна придбати квиток на лоукост-переліт. Для мене це важливо, адже у подорожі стараєшся зекономити на переїздах і перельотах.

Також відсутність віз – це привід відвідати хоча б сусідні країни. Багато українців навіть не здогадуються, скільки цікаво можна побачити у Румунії, Словаччині, Польщі. Там є і гори,і замки, і архітектура. А головне – це зовсім поряд. Така поїздка обійдеться значно дешевше, ніж, наприклад, у Західну Європу, зате вражень може вистачити на багато років. На власному досвіді переконалася: подорожі змінюють світогляд, вчать бути толерантнішими, винахідливішими.

"032.ua"