72 роки тому відбулась депортація кримських татар. Сьогодні вони знову опинилися перед страшною трагедією для ідентичності, для культури, для традицій та розвитку народу.

1994 рік.

18 травня 72 року тому у 1944 році весь кримськотатарський народ був депортований із своєї Батьківщини. В основному кримським татарам давали 15 хвилин на збори і згодом завантажували у товаварні вагони. Якщо сказати, що у вагонах були погані умови - це те саме, що нічого не сказати. У цих жахливих нелюдських умовах кримських татар перевозили немов худобу і 2-3 тижні ці люди їхали у Середню Азію, Сибір та Урал.

Завідувач відділу забезпечення діяльності уповноваженого президента України у справах кримськотатарського народу Юсуф Куркчі у коментарі 032.ua розповідає, що на його переконання 18 травня 1944 року депортація кримських татар не розпочалась і не завершилась.

«Люди перебуваючи у містах виселення переживали режим спецпоселення зі своєю комендатурою і з різними обмеженнями. В той час не можна було без повідомлення покинути те місце, де ти мешкаєш і навіть відвідати родичів, які проживали поруч. До 1953 року, коли режим спецпоселення був знятий люди практично знаходилися у стані гетто», - говорить Юсуф Куркчі.

Неминучі втрати.

У перші роки депортації загинуло майже половина кримськотатарського народу. За статистикою більше 80 відсотків — це були жінки і діти, адже у той час чоловіки воювали на війні, захищаючи свою Батьківщину. Яким треба бути підступним, аби вчинити такі жахливі речі? В результаті радянська влада скористалася цим становищем і за наказом Сталіна депортувала кримських татар.

У кожної кримськотатарської сім'ї є своя історія.

Після страшної трагедії дуже багато людей втратили зв'язок один з одним, а деякі досі весь цей період не спілкувались і не бачились. Співзасновник громадської організації “Крим SOS” та Кримського дому у Львові Алім Алієв в коментарі 032.ua розповідає історію своєї сім'ї, яка зазнала утисків, зокрема, і депортації.

«У сім'ї у нас існує традиція, коли хтось завітав до хати, то обов'язково потрібно нагодувати людей. До нас були прийшли два солдати і моя прабуся їх нагодувала. Через два дні ці ж солдати прийшли і депортували мою cім'ю. Моїй бабусі тоді було 17 років. Інші родичі із сторони моєї мами і тата також були виселені. Моя сім'я повернулася на Батьківщину у 1989 році. Одну сім'ю депортовували у різних вагонах, внаслідок цього багато хто і не зміг знайти свої родичів. Були випадки, що повмирали у самих вагонах», - зазначив Алім Алієв.

Повернення на Батьківщину.

Як це би страшно не звучало, але лише через 45 років, а саме у 1989 році кримським татарам дозволили повернутися на Батьківщину. Безліч сімей були розірваними, вони не знали у чому і кому шукати порятунку. Вони знали лише одне — винні у цій трагедії обов'язково повинні бути покараними. Як ми знаємо кримські татари створили національний рух за повернення, що увійшов в історію правозахисного руху, як мирний спротив за повернення. Цей рух очолив Мустафа Джемілєв.

Окупація Криму і репресії.

Сьогодні кримські татари знову ж таки опинилися перед страшною трагедією для ідентичності, для культури, для традицій, для розвитку народу. Це ні що інше як окупація Росією Кримського півострова.

Алім Алієв говорить, що окупаційна влада намагається витиснути кримських татар, щоб вони виїхали із території півострова. В Криму у той час проходить заміщення населення, як і у було після депортації, коли приїжджали люди із Росії. Зараз також приїзджають люди, але зі Сходу України», - зазначив Алім Алієв.

Окупація півосторва проводиться уже понад два роки і репресії там не вщухають. У будинках кримчан проводять обшуки, у мечетях, а також забороняється проводити будь-які масові заходи. У Криму на сьогодні проводяться вбивства, а також люди масово зникають безвісти.

Переселенка із Криму Абкерімова Єдіє переконана, що сьогодні кримчани живуть в кілька разів гірше, ніж до окупації.

«Ціни у Криму збільшилися колосально, адже Крим виживав практично із-за туристів, а зараз їх майже немає. Весь Крим зараз залишився без грошей. На півстрові відбуваються величезні утиски. Я знаю багато таких людей, які пропали безвісти і про них нічого невідомо. Вони ні мертві, ні живі, їх просто немає. Людей можуть забрати не те, що з дому або з вулиці, їх можуть забрати із мечеті. Коли проходить молитва в мечеті відволікатись не можна, але людей можуть і звідти забрати також. Може бути і таке, що ти вийшов з дому в магазин і не повернувся. Це насправді дуже страшно», - розповідає у коментарі 032.ua Абкерімова Єдіє.

У свою чергу переселенець з Криму Ельдар Каматаєв наголошує на тому, що кримчани ті, що ходили на референдум, сьогодні перебувають у великому розпачі.

«Ті кримчани, які голосували на референдумі зараз виїзджають в Херсон і нарікають на те, щоб їм не дають великих пенсій. Вони надіялись на те, що приїжджатимуть багаті росіяни і вони отримуватимуть великі пенсії. Вони думали, що житимуть при українських цінах. Зараз всі перебувають в шоці і хочуть змін. Такі люди мають бути позбавлені громадянства, адже якщо ще раз відбудеться подібна ситуація, вони вчинять аналогічно, адже хто зрадив один раз, зрадить і другий. Зараз у Криму панує атмосфера придушення, так званого тиску. Там дуже негативна атмосфера, люди зовсім не посміхаються. Вони бояться навіть говорити ті речі, про які вони думають насправді. Постійно проводяться обшуки», - каже переселенець з Криму Ельдар Каматаєв.

Переселенці.

Дуже прикро, що сьогодні люди знову ж таки змушені покидати свої домівки і перебувати на інших територіях. Не варто навіть задумуватись над ганебними кроки Росії, адже це неозброєним оком можна помітити, що це ні що інше як прояви цинізму та жорстокого відношення до людей, які проживали на території Криму.

«Львівська область — є першою областю, яка відчинила двері своїх домівок у березні 2014 року. На сьогодні у Львівській області проживає майже 4 тисячі мешканців півострова. Складно говорити про те, що люди забезпечені усім необхідним для нормального життя. Потрібно враховувати те, що Україна на мала досвіду по роботі із переселенцями, не було напрацьовано абсалютно ніякої правової бази. Уся робота виконувалася у надзвичайно стислі терміни з огляду на реальні події. Держава надає переселенцям значну підтримку, а також є створені програми для допомоги у пошуку роботи, влаштування побуту, а також питання освіти, медицини», - розповіла в коментарі 032.ua Оксана Яковець.

Сьогодні наше головне завдання полягає у тому, аби внутрішньо переміщені особи не почували себе чужими, зайвими, а навпаки почували себе повноправними членами тої місцевості, на якій вони проживають.

За статистикою переселенців із Криму на сьогодні є більше 35 тисяч, а за офіційними даними - 20 тис. кримських татар.

Паралелі минулого і сьогодення.

На думку співзасновника громадської організації “Крим SOS” та Кримського дому у Львові Аліма Алієва, сьогодні Росія шукає різні шляхи виселення кримських татар із рідної землі і одним із них це заборона Меджлісу кримськотатарського народу.

«Цей брутальний крок направлений на те, щоб зробити все, щоб кримські татари виїзджали із своєї Батьківщини. Це робиться для того, аби вони покидали свої домівки, як і в 1944 році, як і під час першої анексії Криму Катериною II у 18 ст.», - розповів Алім Алієв.

З нагоди вшанування пам'яті кримських татар, які загинули під час депортації у 1944 році у Львові пройшло чимало заходів. Зокрема, відбулось відкриття виставки «Я теж сумую. Твій Крим» кримськотатарського фотографа, який живе в Криму, відкриття графіті, яке малювали львівські художники і чи не найголовніша подія — це траурний мітинг з нагоди 72-річниці депортації кримських татар. На завершення заходів, пройшла традиційна акція «Запали вогник у своєму серці, під час якої було виставлено свічечками контур Криму, цифра 72 та тризуб.

Внаслідок депортації кримськотатарський народ частково втратив свою ідентичність та культуру. Тоді насамперед, стояло питання виживання, але в жодному разі не культурні цінності. Отож, сьогодні кримчани пожинають плоди, про які внаслідок тяжких умов довелося забути.

«Депортація дуже сильно вплинула на культуру кримських татар, адже із-за складних умов було практично не реально зберегти свої культурні цінності. Тоді найголовніше — це було вижити. Уже після депортації у Криму кипіла робота над знищенням усіх культурних надбань, а саме закривали шкільні біблотеки, мечеті. За оцінками спеціалістів із Криму у той період було вивезено близько 2-3 млн. цінних експонатів. В основному реліквії були вивезені у Московські музеї», - розповів в коментарі 032.ua співзасновник Кримського дому у Львові Халіл Халілов.

На сьогодні у Криму повторюються події 1944 року, адже наразі на півострові панує такого роду атмосфера, а саме закриваються кримські телеканали, газетні видання і т.д.

Чи мають зараз українці чітке розуміння проблеми кримських татар? Наскільки вони переймаються цієї проблемою і яким чином сприймають події минулого і сьогодення? Судячи з того, що у багатьох містах України пройшли акції та заходи вшанування пам'яті кримських татар сьогодні люди переймаються та турбуються проблемами кримчан.

За словами радника міністра соціальної політики України з питань ВПО Оксани Яковець, на сьогодні в українців присутнє глибоке розуміння цієї трагедії, але все-таки через війну на Сході проблема кримських татар переходить на дугий план.

«Нам дуже важливо про проблеми кримських татар, адже це наша історія, а без історії минулого немає майбутньогою. Ця проблематика на фоні подій на Сході відходить на друге місце. Я не скажу, що вона втрачає свою актуальність, тому, що ми втратили свою землю, втратили фактично цілий етнос. Не можна однозначно це замовчувати», - наголосила Оксана Яковець.

Ми повинні розуміти, що 18 травня - це не є той один день, в який ми повинні лише вшанувати пам'ять загиблих і на тому поставити крапку. Події про цю страшну трагедію повинні жевріти у серцях кожного, адже у нас повинна бути гордість за тих, хто вижив та повернувся на свою Батьківщину.

«У цей день ми повинні не лише вшановувати пам'ять загиблих, але й проявити повагу та гордість до тих, хто вижив та створив умови для нашого повернення, також і до тих, хто мали нагоду повторювати кожного дня про те, що Крим - це наша Батьківщина, що ми обов'язково повернемось до нашої рідної землі. Були деякі перепони, щодо вибору міст та поселення, але незважаючи на це більша частина кримськотатарського народу повернулася і почала будувати своє життя у Криму. У зв'язку із сумними подіями 2014 року, цей процес перетворився уже не на повернення, а знову на якийсь жах, яки позв'язаний із переслідуваннями», - зазначив завідувач відділу забезпечення діяльності уповноваженого президента України у справах кримськотатарського народу Юсуф Куркчі.

І справді тема повернення Кримського півострова не повинна підніматися лише 18 травня. Кожен свідомий громадянин має пам'ятати про ці події, адже таким чином ми наполягаємо на ідеї повернення Криму і водночас підтримуємо кримчан на окупованій території.

"032.ua"