Загрузка. Пожалуйста, подождите...
Главная страницаГосподарка → Світлана Ткачук: «Я – тиха, терпляча стихія…»

Світлана Ткачук: «Я – тиха, терпляча стихія…»

13.05.2018, 21:00
Світлана Ткачук – поетеса, педагог. Народилася 18 жовтня 1968 р. в с. Радча Тисменицького району, зараз живе у Тисменичанах Надвірнянського району. За освітою – філолог, працює за фахом у с. Стримба. Любить життя, чесність, справедливість, а ще не мислить себе без поезії. Напротязі тривалого часу є активною членкинею літературної студії ім. Н. Чира «Бистрінь», яка провадить свою діяльність у м. Надвірній. Світлана Ткачук – авторка збірки віршів «Осіння партитура», яка побачила світ у 2012 році. Зараз працює над другою поетичною збіркою. Спробуємо трошки привідкрити для себе таємничий творчий світ поетеси... У тебе вже є одна поетична збірка . Знаю, зараз готується до друку друга. Розкажи трошки про неї, якою вона буде? Про другу ще рано говорити, нехай вже якось спочатку вийде, тоді побачимо. Але хотіла б, щоб вона була справжнім відображенням мене. Ти членкиня літературної студії ім. Нестора Чира «Бистрінь». Розкажи трошки про своє творче життя в рамках студії, що вона означає для Тебе, що дала? "Бистрінь" для мене особисто - то Нестор Чир, бо без нього не було б моєї першої збірки, як і багато знакових і суттєвих для мене подій, та й не лише для мене, бо Нестор Чир викристалізував і витворив не один коштовний камінь і віддав у руки світові. А що дала мені "Бистрінь?" Урок, людей, серед них по-справжньому справжніх, з якими спілкуємося й досі, на жаль, не так часто зустрічаємось. Багато-хто знає Тебе як відверту чесну людину, яка може «випалити» правду в очі. Признайся, чи легко з такими особливостями характеру уживатися зі світом? І як відбивається така правдолюбність у творчості? Якщо я живу, то можна жити. Інше питання - чи легко. Мені так, бо я не маю претензій до світу, у мене претензії до людей, котрі цей світ ліплять навколо мене і мені подібних, спраглих правди, чесності, порядності, добра, чуйності, і ситих брехнею, підлістю, підступністю, лицемірством, гниллю… Що для Тебе є найважливішим у творчості? Бути у повній гармоніїї із собою, бути собою, справжньою, не напханою красномовством і улестливістю. Тобто, я за принципом Шевченка: " Караюсь, мучусь, але не каюсь". Як ставишся до критики? Чи були у творчому досвіді якісь курйози пов’язані з нею? На щастя, у мене не було курйозних випадків. Але до критики ставлюся позитивно, якщо вона конструктивна. Та й, зрештою, її не треба боятися. Якби вже так все гладко, то занадто було б сутулувате оте життя. А його треба розбавляти.... нехай і не завжди чистою питною водою. Про що любиш писати і що Тебе найбільше надихає на вірші? Тематика моїх віршів різноманітна. Пишу про те, що болить. А надихають люди, котрих я люблю, поле, по якому вітер гасає, ліс, що пахне соснами, річка, у якій потонуло моє дитинство, спогади, перешиті чорно - білими нитками, небо, сполохане хмарами, і т. п. В чому особисто для тебе полягає сенс життя? Що робить Тебе щасливою? Бути собою. Бути в гармонії із собою. Бути потрібною там, де це треба вже і негайго. А щасливою мене роблять люди, які мені дуже дорогі , котрих я люблю, серед них уже багато немає, на жаль, біля моїх крил, але залишається пам'ять, а це вже немало. Які нездійсненні мрії виношуєш у собі? Щодо мрій - то... промовчу. "Хай несказане буде несказанним," Якби Тебе попросили охарактеризувати себе трьома реченнями, що б Ти сказала про себе? Я - тиха, терпляча стихія, якщо її добряче розворушити, по - доброму змету. Я - чесність, порядність, самовідданість. Я - молитва. Ти наразі не мешкаєш у Франківську, але часто буваєш у місті. Скажи, що Тобі подобається і не подобається в ньому? І яке улюблене місце тут? Не подобається метушня. Вона мене втомлює. Я люблю спокій. А місце, де найбільше люблю перебувати - це наші красиві храми. Тут маю що сказати Богові. У нас із ним розмова особлива. Пропонуємо Вашій увазі один із віршів Світлани Ткачук, про маму. Мама чаклує знову. В горщечок сипле мрій. Має якусь розмову З травнем, що у дворі. Страшно збудити тишу – В ній причаївся Бог. Нам тут сади пропишуть Трепету для обох. Топлю печаль колишню В жменях, що - вітряки. Мама, побита вишня, Вкотре снує зірки. © Світлана Ткачук Читайте також: До Франківська приїде Львівська поетеса Оксана Маїк Джерело: 0342.ua

Джерело "0342.com.ua"


 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
 
53