Для деяких тернополян і досі 23 лютого - це свято, хоча і в межах родини. І традиційні червоні гвоздики - обов'язковий атрибут колишнього Дня Радянської армії. Роздуми на цю тему написала на своїй сторінці в Фейсбуці письменниця  Любов Бурак більш знана як Дзвінка Торохтушко. "Гвоздики - непопулярні квіти в Тернополі. Тут люблять, щоб усе по-багатому. Євроремонт в стилі Подай Господи, церкви і каплички в стилі Тобі Господи, тротуари в стилі Спаси Господи і дороги в стилі Господи помилуй. А з квітів, то, щоб теж по-багатому, тут люблять королеву. Тобто - розу. Червону, щоб аж очі вбирала. Одна роза - економ варіант на перше побачення, дві - на останнє цілування, три - топ-пропозиція на всі випадки життя, букет 5+ - адвокатська послуга в скрутних обставинах прощення зальоту, зменшення аліментів і важкого будуна з зачискою побічних наслідків на килимі. Оберемок роз 11+ - бізнес-пропозиція руки і серця, надійного плеча, кам`яної стіни і просто нагода приховати чужу помаду на зворотньому боці коміра сорочки. Але, то - рози. І по-багатому. А гвоздики - цілковита протилежність. Якийсь йолоп вигадав, що гвоздики - то символ чоловічої мужності. І почав їх масово завозити до міських кіосків наприкінці зими. Надворі тоді був не просто лютий. Там був лютий совок. І всі дєвачьки, котрі на 8 марта хотіли мати розу, духи і квиток в кіно за 25 коп. на останній ряд, мали про це подбати заздалегідь. Тобто в лютому подарувати коханому карт-бланш: труси, шкарпетки, станок для гоління і одеколон "Саша". І три гвоздики. Економна топ-пропозиція на всі випадки 8 марта.. Деякі дєвачьки були супер економні і дарували одеколон "Гвоздика". Чим вбивали двох зайців: коханого зараз і наповал та комарів влітку. Але я не про те. Заходжу купити ґрунту для орхідеї. А біля прилавку стоїть хлопчисько років 12+. Купує чотири букети гвоздик. Для двох дідів, котрі служили в совковій армії і для баті та вітчима. Питаю: а баті і вітчиму Покрови та 6 грудня замало, чи як?Хлопчисько каже, що свят багато не буває, а батя з вітчимом - мужчини. Бабця так сказала. Сиджу тепер і думаю. Бабця шарить. Правильно: все в дім. От мають люди звичку забивати речами домівки. На: авось згодиться колись. І живуть собі серед мотлоху. Мишей і моль матюками обкладають. Грець з ними, зрештою. Може, їм так добре і комфортно жити? Але ось голови нафіга мотлохом забивати? Нафіга совок зі сміттям з року в рік календарями тягати? Мавзолейні скелети в шафах-купе нафіга? А дітям спори грибка з тих скелетів нафіга в голову сіяти? Щоб по-багатому все було? І свята теж? Навіть, якщо те свято в стилі Упокой Господи?", - пише Любов Буряк.

Джерело "0352.com.ua"

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

► Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
► В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
► 17 лютого очікуються найбільші морози
► Шторм на Філліпінах забрав життя 6 людей
► Над Швецією з'явилось унікальне сонячне гало