5 червня у Києві поховали провідника українських греко-католиків Любомира Гузара. 

Любомир Гузар. Людина-епоха, яка принесла віру, світло і радість. Його називають Совістю Нації. Він завжди говорив не голосно. До його слів прислухалися. Його проповіді миттєво розбирали на цитати.

Тернополяни теплими словами згадують Владику, пригадуючи дні, коли вперше зустрічали і слухали Владику, пише "20 хвилин".

Перше враження лишилося назавжди.

Вперше то було в 1996 р. на прощі в Зарваниці, — пригадує поетеса Дзвінка Торохтушко. — Після Вечірні ми стояли з дітьми і нашими парафіянами з м. Кмянське (Дніпродзержинськ) біля церкви в селі, думали, де розташуватись на ніч. Владику Любомира саме призначили Екзархом Києво-Вишгородським з обов’язками опіки над Сходом України. І він так просто підійшов до нас зі своїм секретарем, сказав: — Слава Ісусу Христу! Де східні люди від дощику галицького ховатимуться? Потім ми ще бачились у Тернополі, спілкувались. Але оте перше враження про Блаженнішого Любомира лишилось назавжди. Так просто, як може тільки світла, добра, людина, християнин прийти до вас і принести віру, світло і радість. Взагалі-то, так приходить Бог. Без потреби з вашого боку визнавати його регалії, віддавати йому почесті. Йому просто потрібно, щоб ви знали, що Він є і завжди готовий бути вам батьком, другом, опікуном і розрадою. Таким був і Владика. Він не прийшов, як єпископ, як вищий чин Церкви. Він просто приїхав до України, отримав свій пастирський хрест і поніс його з вірою і молитвою.  Він не був над людьми, він завжди був з людьми. Він ніс віру, висоту Духа і душевне тепло. Він ніс Любов. Справжню, не прикрашену блискітками слів і мішурою видовищності. Владика був мудрим. Його слова завжди були наповнені змістом і силою Духа. Їх ще століттями розбиратимуть на цитати. Але говорив він їх так просто... Не знаю. От завжди відчувалось у нього там, між словами-рядками, звертання Ісуса до розслабленого: "Встань і йди!". Владика Любомир ніколи не навчав загальними фразами. Конкретика його проповідей була такою, що дійсно змушувала мінятись, міняти світогляд душу. Хотілось, за ним хотілось іти. Як за Богом. Він змінив Церкву. Він змінив Україну. Своїм чином, своєю мудрістю. Владика вчасно прийшов, коли Церква і Україна потребували Провідника Духу. І він зумів вчасно піти з поста Глави Церкви. Це також потрібно вміти і могти. Він зумів так багато, що зараз це важко оцінити. Я колись в нього питала: - Владико, як вам вдається однаково просто спілкування з усіма: від чиновника вищого рангу до малої дитини? - Любов, - сказав тоді Владика.

Братчика Любомира пластуни шанували.

Цей рік забрав від нас двох великих пластунів, двох великих українців, які прославили Україну на весь світ. Це Богдан Гаврилишин та Любомир Гузар, зазначає член керівних органів НСОУ «Пласт» Назарій Зелінка. Блаженніший Любомир Гузар, а для пластунів просто братчик Любомир, був дуже шанованим серед пластунів. В 1944 році, перед другим приходом радянської влади на Західну Україну, Любомир Гузар в одинадцятирічному віці з батьками і сестрою покинули Львів та подалися на захід. Родина Гузарів зупинилася в Зальцбурґу, і поселилася в переселенчому таборі Лєксенфельд. Там він продовжував навчання в Українській гімназії й активно включився у пластове життя в курені пластунів юнаків ім. Пилипа Орлика в коші «Чорноморський Кіш». Згодом після повноліття вступив у пластовий курінь "Загін Червона Калина", членом якого був до останніх років. Любомир Гузар брав активну участь у пластовому житті, попри велику зайнятість у церковній службі. Навіть коли очолив УГКЦ Владика Любомир цікавився пластовою працею, коли тільки міг, і яку країну не відвідував, всюди старався зустрітися і поспілкуватися з пластунами. Він посвячував новобудови на пластовій оселі «Сокіл» в Карпатах, у 2002 р. брав участь в ювілейній зустрічі у Свіржі, з нагоди 100-ліття Пласту брав активну участь у святкуваннях в Києві, де виголошував звернення до пластової молоді. Він також був присутній на святкуваннях ювілейної пластової зустрічі 2012 року в УКУ у Львові. Головний пластовий провід відзначив пл. сен. Любомира Гузаря найвищою пластовою відзнакою - Орденом Вічного Вогню в Золоті 22 червня 2008 р. в Києві. Востаннє спілкувався з Блаженнішим Любомиром під час з'їзду світового Пласту в серпні 2016 року в Києві.

Його слова зачепили.

Вперше я побачив і почув Любомира Гузара в Зарваниці на ватрі в молодіжному таборі років зо 20 тому, пригадує фахівець в сфері економіки Ігор Качмарський. — Слухав в піввуха спочатку, а потім захопило. Чоловік з смішним американським акцентом казав не як інші священики, дуже просто, але чимось зачіпало. Вдруге я побачив його на інавгурації Ющенка на Майдані. Коли інших ієрархів підвозили кортежі з персональними охоронцями зверху Інститутської, він прийшов пішки, серед людей, з одним помічником, а потім так само тихо пішов до невеликого седанчика. Великий і простий. Спочивай з Богом, Блаженніший...

"0352.com.ua"