-Каменю, що ти даєш?

-Твердість.

-Дай і мені.

-Земле, що ти даєш?

-Мудрість.

-Вділи і мені.

-Ватро, що ти даєш?

-Живність.

-Дай мені.

-Простягни руки.

-Небо що ти даєш?

-Силу.

-Наповни мене нею.

-Розтворяй душу.

Сьогодні ці слова вириваються з глибин минулого і діють радше на рівні архетипної пам’яті. Так відчували світ наші предки, так вони молились і так жили. Вірили в те, що бачили і навпаки. І зараз ця пам'ять живе десь у глибинах нашого підсвідомого. Нам залишається лише пригадати: хто ми? Проте, чи ми хочемо згадувати?..

Без сумніву, людина – це невід’ємна частина природи, але, також не виключаємо й того факту, що сьогодні ми під впливом технічного прогресу, який створює нам всі умови для успішної деградації. Тому приходиться повертатись на ті місця, де можливо відчути світ невидимий для людського ока, де кожне дерево стає твоїм  другом, який готовий допомогти, де птахи перестають співати, коли витягуєш з торби сокиру, або ножа, врешті, туди, де натягнуті струни на яких звучить музика великої гармонії.

Найкраще це вдається відчути на місцях сили, де вирують види енергії співзвучні вібраціям енергетичних центрів людини. Одним із таких місць є Писаний Камінь (1221 метр над рівнем моря), що знаходиться неподалік Буковецького перевалу на Верховинщині. Сам камінь вражає своєю масштабністю: 80 метрів довжини і понад 20 метрів висоти. Здається, що це величезний звір ліг відпочити. Втомлений від полювання, чи, можливо, щось стереже? Скарби? Очевидно, це щось більш цінніше за самоцвіти та золото. Сотні паломників кожного року відвідують його, аби зцілити себе та зарядитись енергіями. Але про це пізніше…

За давньою легендою саме тут поховали  ватажка  велетів з племені карпів. Вони ховали свого короля з почестями. Накрили величезною плитою і сокирами вирубали на ній обереги, аби вся нечисть обминала святиню.  А сторожами поставили до неї місцевих старців. Самі ж розійшлися правити світом, бо знали, що Було і що Буде з книги Правіку.

Маршрут до Писаного Каменю

Маршрут до Писаного Каменю триває десь 5-6 годин, він не є складним і, якщо ваші боги люблять вас, то всіляко сприятимуть дорогою. У літню пору можна зайти на полонину й скуштувати справжнього гуцульського сиру або вурди. Стежку, що дереться догори, супроводжують джерела та струмки, які прийнято вважати цілющими. Так, рухаючись гірським хребтом Копілаж, нам відкривається панорама Чорногірського масиву, Гринявських та Покутських гір. Дивлячись на все це звисоти,  робиться так добре як ніколи й ніде, робиться так, як має бути… Тут приходить усвідомлення, що не має кінця  дороги до Себе. 

Петрогліфи

Не дивно, що на самому камені можна побачити автографи класиків української літератури, істориків, астрологів та ін. відомих особистостей. Також неодноразово це місце відвідував відомий мольфар Михайло Нечай  й казав, що тут вирує потужна біоенергія. Частина цієї сили дається людині, що торкнулася Каменю. Потрібно відчути як вливається цей потік у тіло й  направити його в правильне русло. Проте найцікавішими є, безперечно, петрогліфи. Давні космогонічні символи, рукотворні рисунки, якими схематично зображали тварин та людей. Деякі з них дослідники датують ще 8-9 століттям, коли тут активно проводили язичницькі обряди та ритуали. Походження назви «писаний» трактуємо від того, що його в буквальному значенні розписали.  Викарбуваши своє ім'я на цьому камені, дозволяє подолати час та вкотре довести, що існує лише фізична смерть.

Особливими властивостями також наділені ритуальні чаші, що знаходяться на самій вершині Каменю. Їх ще називають слідами «лелетів». Це невеличкі заглибини, які на своїх стінках мають залишки священного вогню, очевидно, тут приносили жертву богові Сонцю — Дажбогу. Воду, що міститься в цих заглибинах, ні в якому разі не можна баламутити, адже це – порушення Спокою богів, які можуть покарати тих, хто зневажає їхню волю. Кажуть, що людей, котрі зігнорували це правило дорогою назад наздожене дощова хмара. Ще з води сферичних чаш знахарі вміють добувати афродизіак, який є обов’язковим компонентом карпатського любовного зілля.

Це місце сили дає людині здоров’я та достаток. Також, кажуть, що тут можна зняти депресію та заставити негативні емоції покинути тіло. Не коректним вважається просити в Каменю грошей, адже просто заради збагачення ніхто їх не дасть. Потрібно озвучити чи подумати що конкретно потрібно саме вам. Це можна зробити, торкнувшись руками й чолом, або вибрати конусоподібний камінь й сісти на нього, після того як відчули себе частиною всього, що довкола, відправити сигнал в Небо. Наша думка найвища енергія в астральній та зірковій сфері, до того ж вона в 30-ть тисяч разів швидша за світло. Проте варто зауважити, що дадуть вам тільки те, до чого ви справді готові. Як би там не було, «соромитись» не потрібно — просіть рівно стільки скільки хочете, проте ціль повинна бути реальною.

Торкнутися Писаного Каменю – це тільки перший крок до поставленої цілі. В Бога немає інших рук, окрім Ваших. Можна сказати, що Вам дадуть можливість, створять ситуацію, як то кажуть: «опинитеся в потрібному місці в потрібний час». Інформація постійно поступає людині з тонкого світу. Основне вміти розкодувати послання. «Будьмо уважні» — як часто ми недооцінюємо зміст цих слів. Не потрібно бідкатися, коли б’ють по руці, адже це значить: не туди її простягнули, якщо по ногах, то – не туди йдете. Слухати потрібно найменші сигнали й створювати правильну взаємодію з Вищими Силами.

В місцях сили ми зміцнюємо нашу віру, яка відчиняє двері, щоб увійти всюди. Примножуємо волю, що дає силу й бажання йти. Отримуємо знання, котрі дають вміння рухатись в правильному напрямку. Тут хочеться просто подякувати за найцінніший дар – Життя і відчувати Радість буття кожною клітиною свого тіла.

 

"0342.com.ua"