В світі » Звуть як Леніна. Guardian назвала міфи про Путіна


19:48 от admin
  Газета Guardian опублікувала статтю відомого журналіста Кіта Гессена під назвою "Вбивця, клептократ, геній, шпигун: численні міфи про Володимира Путіна".   У ній засновник американського літературного журналу n+1 детально, із сарказмом та іронією, розбирає новий медіанапрям "путінологія".   Автор статті зазначає, що незліченні матеріали з характерними заголовками типу "10 причин, чому Володимир Путін - жахливе чудовисько", "Таємне джерело путінського зла" з'являються у ЗМІ щодня і складаються в окремий напрям - проведення аналізу й публікація коментарів про Путіна і його цілі.   Щоправда, на думку автора Guardian, ці матеріали ґрунтуються на неповній, а часом повністю неправдивій інформації.   Він виділив сім основних теорій "путінології", жодна з яких, на думку автора статті, не є повністю невірною, але водночас не є і повністю вірною.   Корреспондент.net публікує короткий зміст цих теорій.   1. Путін - злий геній. Автор вважає, що ця теорія є домінантною на Заході, характерна як для критиків, так і для шанувальників.   У свою чергу журналіст висловлює сумніви в геніальності Путіна на прикладі анексії Криму "через побоювання, що нова українська влада скасує угоду про оренду Росією військово-морського порту в Севастополі".   "Але невже геній не захистився б від цієї загрози якимось іншим способом, окрім захоплення всього півострова?" - пише автор.   2. Путін - порожнє місце. "У Путіна дійсно є щось від рядового обивателя. Те, що Путін не виділявся із загального ряду, було складовою частиною його чарівності", - йдеться в статті.   І все-таки Путіну вдалося, наприклад, заарештувати найбагатшу людину в країні - Михайла Ходорковського. Час зробив свою справу: змінилися чотири президенти США, кілька британських прем'єрів, а Путін залишається при владі, підбиває підсумок автор.     3. У Путіна був інсульт. Автор зазначає, що ця теорія є "ранньою класикою путінології". Вона стала популярною після статті "Автократ завдяки випадку" в Atlantic від 2005 року, де цитувалася робота Бренди Л. Коннорс, "дослідника поведінки" з Військово-морського коледжу.   Вивчивши рухи Путіна на відеозаписах, Коннорс зробила висновок, що у нього є, ймовірно, вроджений неврологічний дефект, що послаблює здоров'я (ймовірно, викликаний інсультом в ембріональний період), який не дає йому повноцінно користуватися правою половиною тіла - тому-то, коли він походжає, його ліва рука робить більш широкі помахи, ніж права.   4. Путін - співробітник КДБ. "Як тільки Путін намагався поводитися з ким-то люб'язно, це пояснювали тим, що він - агент КДБ і маніпулює людьми. А кожного разу, коли він поводився некоректно - наприклад, познайомив Ангелу Меркель, яка боїться собак, зі своїм чорним лабрадором Коні, - це через те, що він - агент КДБ і домагається психологічних переваг", - йдеться в статті.   Він підкреслює, що в устах західних людей ярлик "КДБ" означає СРСР, причому "скоріше як" агресивну імперську державу, яка захопила половину Східної Європи.   5. Путін - вбивця. У даному випадку мова йде не про військові кампанії в інших державах. У цій теорії йдеться, що Путін "вбиває журналістів і політичних супротивників".   Автор коментує, що проблема з цим обвинуваченням не в тому, що воно помилкове, а в тому, що воно, як і більша частина путінології, опрацьовано неохайно.   6. Путін - клептократ. Після 2009 року західні путінологи схопилися за версію Олексія Навального, у якій Путін постає вже не страшним чудовиськом, а такою собі менш хитромудрою істотою, на яку простіше знайти управу, - злодієм.   Був зроблений висновок: якщо вдарити по багатству друзів Путіна, це змусить Путіна відмовитися від деяких зовнішньополітичних гамбітів. "Так народився задум "націлених" санкцій, введених США та ЄС у 2014 році проти "найближчого оточення" Путіна", - йдеться в статті.   7. Путіна звуть Володимир. Путін не випадково має ім'я Володимир - як Ленін, писало не так давно одне з авторитетних американських видань.   "Гіпотеза "Путіна звуть Володимир" - або найбільший зеніт, або найбільший занепад путінології, зважаючи на вашу власну точку зору. Але те, що людина, яка не знає повного імені Путіна, впевнено проголошує себе експертом, - явна ознака якогось явища. Це прикмета того, що велика частина путінології - насправді не про Путіна і ніколи не була про Путіна", - пише автор.   На його думку, активні спроби "путіноаналізу" породжені бажанням перекласти провину за перемогу Трампа на інших.

"korrespondent.net"